ЇSЪ БҺАГАВАДГЇТЫ
© Переводъ съ Санскрита Александра Абубакїрова, 1996
Глава 1-я : Óржъновы скорбї Їогъ
Дгретора́штръ рекъ:
Правды въ полї, во Ко́ровѣ полї, егда срѣтїлїсь, жадствуя бранї, Ї мої, ї сыны Пандо́вы,—чтò во оныхъ каsалося, Со́нжеї ? 1
Сóнжеї рекъ:
Егда жь sрѣлї Пандо́вїчей воевъ въ брань готовыхъ: Дорью́дгонъ въ томъ часѣ Ко наставнїку блїsь прїлучїлся властелїнъ ї [къ нему] слово молвїлъ: 2
« Вїждь сїю у сыновъ Пандóвыхъ, о, наставнїче ! велїю сїлу, « Наряжонну Древпóдовомъ сыномъ, твоїмъ ученїкомъ премудромъ. 3
« Sдѣсь сїльны стрѣлометнїкї доблї, Бгїму́, Óржуну ровныї въ бранї, « Їїдгáнъ, такожъ Вїрáта, ї Древпóдъ велїкъ конеборецъ, 4
« Дгрїштокїту, Че́кїтанъ тоже, ї Касьско́ї властелїнъ sѣло крѣпокъ, « Пуружїтъ, ещо Кунтїбгу́жа ї Сїбьско́ї Буї Туръ между му́жїї, 5
« Ї Їдгáмень їsъ лїха дерsокъ, ї sѣло Востому́жа крѣпокъ, « Сынъ Собго́дрїнъ, сыны ĭ Древподóвны, до послѣдняго всѣ — Могаро́тгї. 6
« Въ насъ, однакожъ, їsрядны которы, тѣхъ вонмї, о, во Бра́мгенахъ лутшїї ! « Воеводъ моего ополченья, въ раsумъ вящїї такїхъ нареку тї : 7
« Осподїнъ [самъ], да Бгїшмъ, да Корнъ, да Корпъ, побѣдїтель на браняхъ, « Освостга́ма, такожъ Вїко́рнъ, Сумедóстовъ сынъ Джеїе́дротго. 8
« Ї їныї многїї хра́бры жївота для меня не щадїлї, « Ополчїлїся всякїмъ оружьемъ. Въ ратномъ дѣлѣ sѣло всѣ їsкусны. 9
« Необорна тѣхъ радї [та] наша сїла, яже подъ стягомъ Бгїшмо́вымъ, « Но довольно ї сеї во оныхъ силы, яже подъ стягомъ Бгїмо́вымъ. 10
« Сего для хоть ї натїскї всѣ лї на мѣстахъ выбъ на вашїхъ держалї, « Бгїшмà перьво круго́мъ прїкрываїте, о, Госпо́дїе ! всѣ совокупно. » 11
🐚 🐚 🐚
Се въ того вселяя отважность, старецъ прéотецъ Ко́рскої, [клїчъ бранної] Рыкомъ левскїмъ вельмї роsрыкну́вшї, sѣльно въ Сонкгъ воsгласїлъ, предподвїжнїкъ. 12
Вслѣдъ ї Сонкги, ї ратныї бубны, сурны, рогї, уста такожъ турьї Со нуждої роsражалїся всякої. Се гремленье мятежно было. 13
Коньмї бѣлымї, вслѣдъ, на влекомої на большої колеснїцѣ воscтавшї Ма́дговъ, такоже ї Пандо́вїчъ, въ Божьї Сонкгї предвоsглашаютъ, 14
Въ „Пончежéнову-кость“ Чувствъ Властїтель, во „Богданъ“ Їмѣнїї Плѣнїтель. Во „Паундру“ гласїтъ, Сонкгъ превелїкої, страшної въ подвїгахъ Волчья Утроба, 15
Въ „Неконе́чно-побѣдецъ“ Царевїчъ Кунотїнъ сынъ Їодгїштгїръ, [Послѣдї] Нїко́лъ и Сого́девъ въ „Доброгласецъ“ и „Бїсероцвѣтецъ“. 16
Касянїнъ вышшїй всѣхъ стрѣлометецъ, Сїкгондя̀ ещо, коннїкъ велїкої, Дгрештодьюмнъ, такожъ Вїра́та, ї Соче́чїчъ неодолѣнної, 17
Древпо́дъ, тоже сыны Древподо́вны, всї по ряду, sемлї повелїтель ! И Собго́дрїнъ сынъ крѣпкорукої въ Сонкгї sа́дулї каждої особо. 18
Оної гласъ Дгретора́штрїчей напрочь въ претѣрsанье сердца повергнулъ, Будя Небо ї Sемлю, мятежної, роsрыка́тїся па́sвукомъ купно. 19
🏹 🏹 🏹
Се, устроенныхъ чїнно воsрѣвшїї Дгартора́штровъ Һонъмановъ хорунжїї, Належащу сраженью оружїї рожанецъ вsемля Пандо́вїчъ, 20
Къ Охластителю Чувствъ тогда слово се вѣщаетъ, о, sемодержецъ !
Óржунъ:
« Промеждỳ обоíхъ ополченїї колесницу поставь мнѣ, Неsыбної ! 21
« Роsгляну себѣ сїхъ я покуда ратолюбцамї преобращенныхъ : « Съ кѣмъ то мнѣ предлежїть побїться во сїю порỳ ратоборства ? 22
« Я съ їмущїмї бїться sглянуся, яже сíї, что се́мо стеклїся, « Дгретора́штрїчу врѣдному смысломъ їща въ бо́ї прїяsнь окаsатї. » 23
Сóнжеї:
Сему слову внявъ Чувствїї Владыка Сна владыцы, о, Бгоротóвїчъ ! Промеждỳ обоíхъ ополченїї въ колеснїцахъ вышѣїшую ставїтъ 24
Въ предоблїчїе Бгїшмà и Дру́на ї sемель всѣхъ властелїновъ Ї вѣщаетъ: « О, Прíтгїчъ ! вїждь сїхъ предначеншїхъ ssїратїся Ко́ровъ. » 25
